Значення язичництва

Що таке язичництво:

Під язичництвом розуміється практика політеїстичних релігій, не прийнятих християнством, юдаїзмом та ісламом. Спочатку термін язичник походить від латинського «paganus», що означає «житель поля або села».

Застосування терміну "язичництво" до політеїстичних релігійних практик пов'язане з офіціалізацією християнства, релігії, яка була офіційно встановлена ​​в 4 столітті з проголошенням Солунського едикту імператором Феодосієм.

Коли християнство стало офіційним, його швидко включили до міських центрів імперії. Однак їх поширення на більш віддалені райони сільської місцевості зайняло більше часу, тому вони практикували багатобожжя паралельно з тим, що відбувалося в політичних центрах.

Таким чином, поступово термін "язичник" (селянин) ототожнювався з релігійним варіантом, поки, нарешті, "язичництво" не стало означати практику майже завжди політеїстичних релігій, які вважаються помилковими. У випадку, якщо монотеїстична релігія вважалася язичницькою, це було пов'язано з тим, що вона не відповідала жодній з книг авраамських релігій.

У контексті історії та розвитку християнства термін язичництво також слугував для ідентифікації тих тенденцій всередині однієї релігії, які включають синкретичні елементи інших релігій або лише нагадують їх.

Такий тип виведення викликав у Церкві чимало конфліктів. Наприклад, найконсервативніші сектори християнства у Візантії вважали культ образів, характерний для язичників, що буквально сталося під час іконоборчої війни.

Неоязичництво

З XIX століття пробуджуються різні духовності, які намагаються повернути деякі вірування та звичаї, характерні для давнього язичництва. Ці тенденції походять від освіченого окультизму і вважаються неоязичництвом.

Теги:  Вирази-Англійська Наука Загальний